Найзаповітніша мрія
- Book ID
- 126217388
- Publisher
- Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- Year
- 2014
- Tongue
- Ukrainian
- Weight
- 173 KB
- Category
- Standards
- ISBN
- 9661470804
No coin nor oath required. For personal study only.
✦ Synopsis
Сіро-зелена обкладинка, розлініяні сторінки. Звичайнісінький зошит, у моєму дитинстві таких були тисячі та мільйони. Без малюнків, кіноакторів, без «Тачок» та «Барбі», без кольорових обгорток, ретельно підписаний… Я неначе бачу себе, тодішню, що, висолопивши від старанності язика і поглядаючи на дошку зі зразком, виводить: «Тема твору: «Моя найзаповітніша мрія».
Я добре пригадую, який галас спричинила в школі ця заповітна мрія. Аж до директора дійшло, а це не кіт начхав. Наш директор цілком справедливо вважав, що для розв’язання дрібних проблем у нього є підлеглі, отже, моя мрія – моя проблема – була, так би мовити, крупного калібру. Не з останніх була проблема.
✦ Subjects
Современная русская и зарубежная проза
📜 SIMILAR VOLUMES
Біографії митців часом бувають цікавішими за їхні тексти. Особливо тоді, коли вони намагаються їх вибудувати як роман чи драму, дотриматися чистоти жанру, приміряти різні ефектні маски й ролі або стати на котурни. Найвиразніше любов до вимовної пози виявилася при початку та при кінці XIX століття, у
Біографії митців часом бувають цікавішими за їхні тексти. Особливо тоді, коли вони намагаються їх вибудувати як роман чи драму, дотриматися чистоти жанру, приміряти різні ефектні маски й ролі або стати на котурни. Найвиразніше любов до вимовної пози виявилася при початку та при кінці XIX століття, у
Старий Скрудж — непривітний скнара, від якого годі чекати доброго слова чи доброї справи, — зневажає навіть таке велике свято, як Різдво. Та одного разу до нього приходить дух його померлого компаньйона — аби дати йому шанс стати іншою людиною з новим майбутнім. Але перш ніж змінити хід подій, Скруд
Дружина заявила, що телевізор і праску їй купила мама. Тому на це майно я не маю права претендувати, бо нажитим спільно воно аж ніяк не вважається. Решту поділить суд. Вона пішла, а я не знав, радіти чи страждати. Жили ми три з половиною роки, зірок я з неба не хапав, особливо рік тому, коли тиняв